Площа Ринок, «Станіславський феномен», франкіський транспорт

Если вы являетесь любителем разгадывания головоломок и загадок, любите находить выходы из лабиринтов, то тогда вам точно понравится новый вид развлечений – квесты выход из комнаты. Главной задачей квест комнат является поиск входа из запертого помещения. Однако, чтобы выбраться из него, придется обращать внимание на все объекты, которые будут окружать вас. Нужно будет найти подсказки, шифры, тайники и разгадать их.

На первый взгляд игры квесты комнаты могут показаться сложными, но сразу, после входа в помещение, вы сразу поймете, что к чему. Для того чтобы выйти из комнаты, нужно быть очень внимательным даже к самым мелким деталям, ведь непонятно, что может пригодиться в любой момент. Также вам придется располагаться и на умственные возможности, подключать свою фантазию, так как самые необычные предметы могут помочь выйти из комнаты.

Квест комнаты « Изоляция» в Украине — это так называемый квест в реальности. Данное развлечение получило лишь недавно свою популярность среди людей. Идея компьютерных игр была перенесена из виртуального мира в настоящую реальность. Так, раньше геймеры с помощью клавиатуры, джойстика или мыши управляли своим персонажем, но теперь квест комната одесса в реальности открыла новые возможности, поскольку вы сами сможете оказаться на месте главного персонажа игры. Вы совместно с командой занимаетесь поиском ключей, тайников, подсказок, решаете задания, которые требует подключения логики и внимательности. Вы сможете сами пережить приключения из игры: обнаруживать потайные комнаты, находить подсказки, сопоставлять логическую цепочку, вскрывать тайники и многое другое.

Абсолютно в любом тренажерном зале вы увидите людей, совершающих множество ошибок во время тренировок –  парень на скамье для жима отбивает штангу от груди, кто-то делает сгибание ног, а при этом его таз подвижнее, чем бицепс бедра, другой же пытается жать в тренажере «бабочка», смотрите на сайте квест комната одесса. Эти видимые недочеты могут значительно тормозить ваш прогресс на тренировках, однако, это не единственное о чём вам следует беспокоиться. Как насчёт ошибок, которые вы не видите?

Ни одна из этих ошибок не навредит вашим стараниям на тренировках так, как предпочесть тяжелые тренировки тренировкам с умом. Тренироваться тяжело могут многие, но именно тренировки с умом помогут вам приблизиться к цели.

Например, предположим, что вы хотите нарастить мышечную массу. Вы можете выбрать легкие веса и делать по 50-60 повторений, или взять большой вес и поднять его 10 раз.

В обоих случаях вы тяжело поработаете, но один из методов более эффективен в построении мышц.

Для того чтобы оптимизировать ваши усилия в зале, вам необходимо понять, какой диапазон повторений лучше всего подойдёт для достижения цели.

Старания важны, но использовать их надо с умом! Для того чтобы оптимизировать ваши усилия в зале, вам необходимо понять, какой диапазон повторений лучше всего подойдёт для достижения цели. К счастью, уже были проведены исследования на эту тему. И сегодня мы расскажем о том, как правильно выбрать диапазон повторений для ваших целей.

Цього разу я розповім трохи про площу Ринок, про ціни, «Станіславськй феномен» та проблему, з якою я вчора зіткнулася.

В минулій публікації я писала, що Івано-Франківськ мені нагадує Львів, але зараз я можу сказати, що він мені не схожий на жодне місто України, де я побувала.

Я тут всього 4-ий день, але вже не хочу їхати назад. Мені подобається компактність міста і дружелюбність мешканців. Хоча я тут вперше, але мені зовсім не страшно заблукати. Я тут почуваюся, як вдома.

Учора на обідній перерві я все ж таки вирішила прогулятися до головної частини центру – площі Ринок.  Там, як і у Львові, стоїть ратуша. До речі, коли я їхала поїздом зі Львова до Франівська, то розговорилась із львів’янином. Він мені трошки розказав про Івано-Франківськ. І коли я запитала «і у Франківську є площа Ринок та ратуша», він мені повідомив, що раніше у кожному містечку Галичини була площа Ринок, на якій розташовували ратушу. Власне, навколо цієї площі і будувалося саме місто

Площа Ринок

На площі, як і у Львові, одним рядом стоять старі будинки по 3-4 вікна. Посередині видніється ратуша не дуже великих розмірів, а під нею розташований пам’ятник яйцю. Також зліва біля ратуші я побачила вертеп, на якому написана молитва «Отче наш».

Ратуша

Пам’ятник яйцю

Вертеп з молитвою «Отче наш»

Ввечері, знову на 7 годину, я пішла до того ж громадського кафе «Urban Space 100» на літературний вечір від резиденції «Станіславський Феномен». Там учасники літнього заїзду розповідали про свої враження від міста та програми в цілому. Цікаво, що у кафе щодня проводяться якісь заходи.

Учасники «Станіславського Феномену»

Резиденція «Станіславський феномен» – літературний проект, автором якого стали Тарас Прохасько, Василь Карп’юк та Віталій Чупак. Двоє молодих авторів, відібраних журі з-поміж заявок, місяць живуть у хостелі «Феномен», знайомляться з Івано-Франківськом і пишуть щотижневі есе. Дана резиденція стартувала у липні 2013 року. За цей час учасниками стало десять авторів з різних куточків України. До речі, одним із них був і полтавський поет та журналіст Роман Повзик.

Я вирішила залишитися там, щоб швидше написати матеріал та кинути редактору, тому вийшла з кафе трохи раніше 10. І тут я зіткнулася з проблемою. Простоявши 20 хвилин на зупинці, я так і не дочекалася транспорту. При чому, зупинка знаходилася майже в центрі. Я вирішила викликати таксі, так як дорогу додому я ще не дуже добре пам’ятала, але й із цим виявилися проблеми. У двох службах мені сказали, що поруч немає машин, а в третій не могли зрозуміти, де я знаходжуся. Хоча я стояла на зупинці і чітко пояснила, в якому напрямку мені їхати і що знаходиться поруч.

Мені пощастило, і через хвилин 40 приїхала маршрутка, скоріш за все — приватна. А якби не приїхала, що б я робила? Тому після 10 вечора краще вже дійти додому пішки, а не псувати собі нерви та настрій.

Наостанок розповім про ціни. Ціни на автобус такі ж, як і в Полтаві. І наскільки я розумію, тут взагалі крім бусів і таксі більше ніякого транспорту немає. Принаймні, я не бачила. На таксі від вокзалу до околиці міста я доїхала за 35 гривень, але замовляла авто не через службу — напряму приватного таксиста.

Купити продукти та сходити до ресторану чи кафе ви можете за таку ж ціну, як і в Полтаві, а то і дешевше. Ще тут є багато дешевих їдалень, основна частина яких знаходиться у центрі, проте я ще до них не дісталася. Але за словами мого знайомого, який зараз навчається тут, в них можна поїсти суп за 3 гривні.

Якщо ви любите театр, то на цю розвагу ви витратите всього 10 гривень! Коли мені про це сказали, я ще перепитала кілька разів. Проте зараз він не працює, бо літо, і тому мені не вдасться там побувати. Також тут дешеві квитки в кінотеатри — денні сеанси коштують 20 гривень.

Тож, місто є недорогим та комфортним для життя і відпочинку. У наступній публікації я розповім про пана Парукопійок та своє знайомство з громадським активістом та одним з ініціаторів і лідерів франківського Євромайдану Максимом Кицюком, який працює двома поверхами вище в тій же будівлі, де знаходиться моя редакція.