Чим живе Луганськ сьогодні

Если вы являетесь любителем разгадывания головоломок и загадок, любите находить выходы из лабиринтов, то тогда вам точно понравится новый вид развлечений – квесты выход из комнаты. Главной задачей квест комнат является поиск входа из запертого помещения. Однако, чтобы выбраться из него, придется обращать внимание на все объекты, которые будут окружать вас. Нужно будет найти подсказки, шифры, тайники и разгадать их.


Чим сьогодні живе спортивна галузь Луганщини

На первый взгляд игры квесты комнаты могут показаться сложными, но сразу, после входа в помещение, вы сразу поймете, что к чему. Для того чтобы выйти из комнаты, нужно быть очень внимательным даже к самым мелким деталям, ведь непонятно, что может пригодиться в любой момент. Также вам придется располагаться и на умственные возможности, подключать свою фантазию, так как самые необычные предметы могут помочь выйти из комнаты.


Масовий страх і розчарування: чим сьогодні живе анексований Крим

Квест комнаты « Изоляция» в Украине — это так называемый квест в реальности. Данное развлечение получило лишь недавно свою популярность среди людей. Идея компьютерных игр была перенесена из виртуального мира в настоящую реальность. Так, раньше геймеры с помощью клавиатуры, джойстика или мыши управляли своим персонажем, но теперь квест комната одесса в реальности открыла новые возможности, поскольку вы сами сможете оказаться на месте главного персонажа игры. Вы совместно с командой занимаетесь поиском ключей, тайников, подсказок, решаете задания, которые требует подключения логики и внимательности. Вы сможете сами пережить приключения из игры: обнаруживать потайные комнаты, находить подсказки, сопоставлять логическую цепочку, вскрывать тайники и многое другое.

Абсолютно в любом тренажерном зале вы увидите людей, совершающих множество ошибок во время тренировок –  парень на скамье для жима отбивает штангу от груди, кто-то делает сгибание ног, а при этом его таз подвижнее, чем бицепс бедра, другой же пытается жать в тренажере «бабочка», смотрите на сайте квест комната одесса. Эти видимые недочеты могут значительно тормозить ваш прогресс на тренировках, однако, это не единственное о чём вам следует беспокоиться. Как насчёт ошибок, которые вы не видите?

Ни одна из этих ошибок не навредит вашим стараниям на тренировках так, как предпочесть тяжелые тренировки тренировкам с умом. Тренироваться тяжело могут многие, но именно тренировки с умом помогут вам приблизиться к цели.

Например, предположим, что вы хотите нарастить мышечную массу. Вы можете выбрать легкие веса и делать по 50-60 повторений, или взять большой вес и поднять его 10 раз.

В обоих случаях вы тяжело поработаете, но один из методов более эффективен в построении мышц.

Для того чтобы оптимизировать ваши усилия в зале, вам необходимо понять, какой диапазон повторений лучше всего подойдёт для достижения цели.

Старания важны, но использовать их надо с умом! Для того чтобы оптимизировать ваши усилия в зале, вам необходимо понять, какой диапазон повторений лучше всего подойдёт для достижения цели. К счастью, уже были проведены исследования на эту тему. И сегодня мы расскажем о том, как правильно выбрать диапазон повторений для ваших целей.

  Наші кореспонденти побували в окупованому Луганську, щоб на власні очі побачити, чи всі задоволені життям у «незалежній республіці».

Луганська прописка зробила можливим наш приїзд. Втім, не все так просто: майже на кожному кроці нас зупиняли, щоб перевірити документи, одного разу навіть заглянули в телефонну книгу…

Що відразу кидається в око, так це військові на вулицях. Ні, це не якісь там «зелені чоловічки», а російські призовники і російські найманці. Наших «ідейних сепаратистів» майже не видно. Патрулі повсюди, особливо в людних місцях, а важливі об’єкти охороняють зі зброєю в руках. Часто з ними навчений собака. Переважно це вівчарки, їх ми зустрічали і на блокпостах. До речі, начальники караулу на блокпостах ЛНР – кадрові військові. Їх легко впізнати за виправкою і зірочками хоч на зимовій шапці, хоч на в’язаній шапочці, а також за характерним російським акцентом.

Загалом місто живе звичайним життям: діти ходять в школу (навчаються переважно за українською програмою, як і студенти в більшості ВНЗ). Однак відсутність зарплати (заплатили за жовтень половину) оптимізму ні педколективам, ні батькам учнів не додає. Знайома вчителька Світлана Миколаєвна спочатку намагалася довести, що ось-ось все буде добре, аби не стріляли, ми готові терпіти, а потім, не витримавши сказала:

         Насправді все зовсім погано. Школа просякнута запахом кільки в томатному соусі і каші. Та й то лишнього не дадуть, на тарілку кладуть трохи каші и чайну ложку консерви, або знаходимо ниточки тушонки, мабуть на здоровезну каструлю одну банку кладуть, щоб хоч пахло…А ліки які дорогі! Це просто жах, ще й простроченими торгують, а тих, що потрібно, просто немає.

Пересічні жителі Луганська виживають по різному: пенсіонери, які встигли оформити пенсію на підконтрольній Україні території і за 8-10 відсотків можуть зняти гроші з карток, і ті, хто мають роботу, за яку платять реальні гроші. Це водії маршруток, реалізатори на ринку, перукарі, сантехніки, майстри, які можуть ремонтувати техніку, деякі категорії лікарів. Є люди, у яких чималі накопичення і вони охороняють своє житло і житло дітей, що виїхали в інше місто. І зовсім небагато тих, кому переказують гроші з-за кордону. Іншим, хто залишився без підтримки близьких, зовсім сутужно. Люди потерпають через голод. Городяни свідчать, що біля смітників часто бачать добре вдягнених людей, які шукають їжу. Жебрацтво – теж невід’ємна частина міського «пейзажу». Жебракують ті ж вчителі та інші бюджетники, або пенсіонери, які не змогли переоформити пенсію.

В луганських магазинах і на ринку дешевий тільки хліб, втім, борошно дефіцит: його відпускають не більше, ніж 2 упаковки в руки, про що свідчить напис в «Народному» магазині. Ціни сильно «кусаються». Наприклад, яйця 23 грн. за десяток, лимони – 55-60, яблука – 30 грн. Більшості не по карману м’ясо і сало: від 100 грн. за кілограм. Однак ціну на цей товар формує і підвищений попит. М’ясну продукцію, як і в довоєнні часи, скуповують росіяни, адже у них вартість кілограма сала становить 600 – 800 рублів.

Крім голоду продуктового, луганцям дошкуляє голод інформаційний. Особливо скаржаться люди похилого віку, які звикли слухати радіо. Пенсіонерка Раїса Петрівна нарікає:

         Одна тільки Росія нас «просвіщає». Ми вже втомилися від тієї брехні. А телебачення зовсім неможливо дивитися. Я от їхню рекламу послухала, у них там яйця рекламували і ціну назвали, так ціна, як у нас при ЛНР, а то й вища. Так чого люди туди хотіли, не розумію. Пенсія там не у всіх висока, а ціни у них завжди вищі були. Я вам чесно скажу, я сама росіянка, але давно живу в Луганську, я полюбила це місто і не хочу ні в яку Росію, а тим більше в ЛНР чи якійсь вигаданій Новоросії жити. У нас тут жили дві бабусі, так одна від голоду померла, а в іншої щось з головою сталося від телевізора. Хоч би нам якісь новини з України доходили…

За словами людей, які працюють в сфері обслуговування і спілкуються з людьми, половина жителів міста за Україну, інші, як говорять, ні вашим, ні нашим, їм все одно, аби не стріляли. А от таких, хто вірою і правдою за ЛНР і Російську Федерацію, насправді не так вже й багато, наголошує в розмові з нами Микита Іванович:

— Я ремонтую усіляку техніку і все одно люди, хоч і бояться спілкуватися на політичні теми з сусідами, хочуть почути чиюсь думку і висловити свою, тому я знаю настрої людей. Нас, луганських і донецьких, ті ж українські ЗМІ малюють якимись монстрами, що через нас тут усе почалося. Нас наша влада зрадила: і міліція, і СБУ, і обласна рада. Так, ми винуваті, що обирали Януковича, так що по Україні не голосували за нього? А чому ж тоді нікого досі не посадили? Чому зрадники ходять по Києву, або діти начальників місцевих спокійно ходять українськими містами і гроші у них на ресторани є? Так хто кого зрадив? От ще кажуть, що телевізор нас тут всіх закодував і ми вже зомбі. Ну, це просто смішно. Українці не такі дурні, як росіяни, щоб їх зазомбували. Є, звичайно, дурні люди, але дурнів усюди вистачає. Слава Богу, є інтернет. Ти дурню дай інтернет, він все одно на сайт Новоросії піде! Чи залишуся я тут? Не знаю. У мене батьки хворі, я не можу їх повезти пенсію переоформити, а без мене вони помруть. Ось і «кручуся». А так роботи на всіх немає. Люди зараз будуть їхати на заробітки хоч в Росію, хоч в Україну, не вмирати ж від голоду.

Життя триває, не зважаючи на війну і злидні. Всі луганці понад усе прагнуть миру, а українці Луганська вірять, хоч їм все важче і важче це робити, що Україна їх визволить з окупації, і в місто повернуться люди.