Бліц-інфо. Новини Івано-Франківська | Геловіни нам чужі. Магічні враження від музею магії у Верховині

Если вы являетесь любителем разгадывания головоломок и загадок, любите находить выходы из лабиринтов, то тогда вам точно понравится новый вид развлечений – квесты выход из комнаты. Главной задачей квест комнат является поиск входа из запертого помещения. Однако, чтобы выбраться из него, придется обращать внимание на все объекты, которые будут окружать вас. Нужно будет найти подсказки, шифры, тайники и разгадать их.


Легенда про Святого Миколая

На первый взгляд игры квесты комнаты могут показаться сложными, но сразу, после входа в помещение, вы сразу поймете, что к чему. Для того чтобы выйти из комнаты, нужно быть очень внимательным даже к самым мелким деталям, ведь непонятно, что может пригодиться в любой момент. Также вам придется располагаться и на умственные возможности, подключать свою фантазию, так как самые необычные предметы могут помочь выйти из комнаты.


Бліц-інфо. 1. Віталій Тимошенко

Квест комнаты « Изоляция» в Украине — это так называемый квест в реальности. Данное развлечение получило лишь недавно свою популярность среди людей. Идея компьютерных игр была перенесена из виртуального мира в настоящую реальность. Так, раньше геймеры с помощью клавиатуры, джойстика или мыши управляли своим персонажем, но теперь квест комната одесса в реальности открыла новые возможности, поскольку вы сами сможете оказаться на месте главного персонажа игры. Вы совместно с командой занимаетесь поиском ключей, тайников, подсказок, решаете задания, которые требует подключения логики и внимательности. Вы сможете сами пережить приключения из игры: обнаруживать потайные комнаты, находить подсказки, сопоставлять логическую цепочку, вскрывать тайники и многое другое.


Звернення Оксани Кваснишин

Абсолютно в любом тренажерном зале вы увидите людей, совершающих множество ошибок во время тренировок –  парень на скамье для жима отбивает штангу от груди, кто-то делает сгибание ног, а при этом его таз подвижнее, чем бицепс бедра, другой же пытается жать в тренажере «бабочка», смотрите на сайте квест комната одесса. Эти видимые недочеты могут значительно тормозить ваш прогресс на тренировках, однако, это не единственное о чём вам следует беспокоиться. Как насчёт ошибок, которые вы не видите?

Ни одна из этих ошибок не навредит вашим стараниям на тренировках так, как предпочесть тяжелые тренировки тренировкам с умом. Тренироваться тяжело могут многие, но именно тренировки с умом помогут вам приблизиться к цели.

Например, предположим, что вы хотите нарастить мышечную массу. Вы можете выбрать легкие веса и делать по 50-60 повторений, или взять большой вес и поднять его 10 раз.

В обоих случаях вы тяжело поработаете, но один из методов более эффективен в построении мышц.

Для того чтобы оптимизировать ваши усилия в зале, вам необходимо понять, какой диапазон повторений лучше всего подойдёт для достижения цели.

Старания важны, но использовать их надо с умом! Для того чтобы оптимизировать ваши усилия в зале, вам необходимо понять, какой диапазон повторений лучше всего подойдёт для достижения цели. К счастью, уже были проведены исследования на эту тему. И сегодня мы расскажем о том, как правильно выбрать диапазон повторений для ваших целей.

Марновірних людей завжди більше, ніж тих, хто покладається виключно на себе. Бо ж як на себе — то все треба робити самому.

А так хочеться повірити, наче щось добре для тебе може зробити хтось десь там і, головне, дурнісінько — тобі для цього й пальцем не доведеться поворухнути. Ні, пальцем ще можна, вказівним — ну й ще вимовити якесь чарівне слово, пише  Дзеркало тижня .

Одне слово, всім хочеться чудес.

І тому, коли серед рекламних щитів на битій — у буквальному й переносному сенсах — дорозі бачиш раптом розриви блискавок на грозовому небі і напис «Музей гуцулскої магії» (друге слово так і написане — з місцевою вимовою), то поспішаєш туди як заворожений. Тим паче, що зазначена адреса: смт. Верховина, Жаб’євський потік, 66 — теж додає страшнуватої такої таємничості, в яку нестерпно хочеться проникнути. От хочеться — і все. Навіть коли згадана вулиця пощораз ніби закінчується, а того демонічного номера все нема і нема, — ти вбачаєш у цьому якийсь потойбічний знак. І тут нарешті хатинка майже на курячих ніжках, оточена всіма можливими ознаками магії — і котами, і пеньками, і костурами, й ще хтозна чим, але точно казковим. Усе це зроблено з дерева, проте хто знає, на що живе воно може перетворитися якоїсь вальпургієвої ночі?!

Та у звичайні дні це просто музей, створений верховинцем Миколою Данилюком. Створений з переконанням, що все дивне й надприродне цікаве людям, як і йому — бо більшість експонатів музею зібрано руками пана Миколи. Його ж руками створені дерев’яні скульптури довкола музею. А в самому музеї розміщені експонати, які ілюструють історію та природу Гуцульщини з такого трохи моторошного, та більше пізнавального боку, бо демонструють дуже дивні предмети, знайдені тут, на цій землі: камінь-громовицю, відколений блискавкою, камінь щастя — з пророслим крізь нього деревом, «перо ангела»… Та навіть звичайні ужиткові речі, що належали дивовижним людям з надприродними здібностями — мольфарам, а нині передані їхніми нащадками до музею, без сумніву, таять у собі залишки чарів своїх колишніх господарів. 

 

У кожному разі, це випливає з розповіді гіда, голос якої звучить вкрадливо-таємничо. Бо ж йдеться про чаклунів, яких у Карпатах називають мольфарами. Мольфари є різні — добрі й лихі, ясновидці та екстрасенси, знахарі й цілителі, травники і шептуни. А ще є градівники, або ж хмарники — люди великої сили волі, здатні розігнати хмари й відвернути бурю: недарма ж їх величають планетниками. Про такого могутнього чаклуна вперше розповів Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» ще в 1911 році. Він писав тоді в листі до дружини: «Гуцул — глибокий язичник, який усе своє життя, від народження аж до смерті, проводить у боротьбі з духами, що населяють гори, ліси, річки та озера». Знаменитий фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», знятий у 1964 році, зробив цей край, сповнений містики і чарів, відомим на весь світ. Адже і повість, і фільм створювалися тут неподалік, у селі Криворівня Верховинського району.

Фантастична природа Карпат і сьогодні дає простір найхимернішим фантазіям, які, проте, цілком можуть бути правдою. Музей гуцульської магії саме й розповідає про найвідоміших тутешніх мольфарів, до яких ходили лікуватися, рятуватися, дізнаватися про минуле, майбутнє, долю і як захиститися від біди. Переказують, що один з них, Михайло Нечай, протягом кількох днів, дощових за прогнозами, тримав небо сухим над першим конкурсом української пісні «Червона рута» в Чернівцях у вересні 1989 року. А інша, Параска Соколовська, вважалася повелителькою гадюк. Не дивно, що саме такі історії особливо цікаві для туристів, яких, за словами гіда, цього літа щодня бувало в музеї від двохсот до півтисячі осіб. Адже краще побачити змій і гадюк експонатами в скляних банках, аніж зустрітися з ними десь на лісових стежках. А що цієї та іншої живності чимало в місцевих нетрях, болотах і річках, можна зрозуміти бодай з колишньої назви селища Верховина — Жаб’є.

 

Не дивно також, що виник такий музей у Верховині. Бо, по-перше, гріх не використати місцеві легенди, перекази, взагалі магію як одну зі складових культури гуцулів — щоб і туристів прибувало, і свіжа копійка водилася. А, по-друге, створювати приватні музеї — просто-таки традиція у Верховині: селище чи не найбагатше на Івано-Франківщині на такі от родзинки туристичного бізнесу. Тут і музей музичних інструментів, і приватна сироварня, і хата-музей фільму «Тіні забутих предків», і… 

Таки легка була рука в того, хто зробив перший у Верховині музей. Або ж це просто — магія, створена власними руками тих, кому нема на кого покладатися, крім як на себе. 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter